Метою дослідження був аналіз постанархізму як критики традиційних ідеологій влади та його потенціалу для соціальної трансформації. Дослідження проводилося з вересня 2024 року по лютий 2025 року, з використанням постструктуралістського аналізу влади, політичної ідентичності та соціальних структур. Результати дослідження вказали, що постанархізм розглядає владу не як фіксовану ієрархічну структуру, а як гнучкий процес, що формується через множинні соціальні взаємодії. Постанархістські концепції демонструють, що відмова від централізованих владних механізмів можлива за умови створення альтернативних форм соціальної координації, заснованих на принципах автономії, взаємодопомоги та безпосередньої демократії. Аналіз сучасних ініціатив, таких як горизонтальні мережі та цифрові спільноти, показав, що постанархістські підходи можуть сприяти формуванню нових моделей громадянської взаємодії, хоча і залишаються вразливими до латентних форм влади через культурні та економічні залежності. Було виявлено парадокси постанархістських моделей, зокрема неможливості повної ліквідації влади навіть у найдецентралізованіших структурах. Результати підтвердили, що постанархізм водночас критикує традиційні владні форми і визнає необхідність певних регулюючих механізмів для забезпечення соціальної згуртованості. Крім того, аналіз показав, що у відповідь на виклики глобалізації та цифровізації постанархізм акцентує увагу на гнучких, ситуаційно адаптивних формах політичної суб’єктності, які можуть змінюватися залежно від контексту. В досліджені засвідчено обмеження постанархістської перспективи у вирішенні питань соціальної рівності: за відсутності універсальних стандартів виникають ризики нових форм нерівності, що формуються природним шляхом через асиметрії ресурсів і доступу до інформації. Водночас постанархізм відкриває можливості для критичної рефлексії щодо політичної свободи та автономії в умовах сучасних постструктурних реалій. Висновки дослідження можуть бути використані для подальшого аналізу трансформаційних потенціалів постструктуралістських теорій влади, переосмислення моделей політичної ідентичності та розробки стратегій формування більш гнучких і відкритих соціальних структур