Російсько-українська війна актуалізувала сучасну інтерпретацію термінологічних понять пов’язаних із військовим конфліктом. Однією із таких одиниць є терміни «колаборант» та «колабораційна діяльність». Їх поява пов’язана із перебігом Другої світової війни, але у сучасних умовах вони набули специфічних рис. Гібридність військово-політичної діяльності російської федерації на території України призвела до деформації змістів усталених понять та термінів. Презентуючи свої агресивну політику як внутрішньодержавний конфлікт, росія на перших етапах унеможливила правову класифікацію колабораційної діяльності як правопорушення. В статті розглядаються мотиваційна складова населення окремих регіонів Донецької та Луганської областей у підтримці дій пов’язаних із окупацією цих територій. Формування за радянських часів привілейованості зазначеного регіону призвело до викривленої системи цінностей та орієнтацій у населення регіону. Цей ментальний світогляд намагались зберегти представники регіонального промислово державного алігархату в умовах еволюції економіки з державної до ринкової. Характерним є те, що його також використали з політичної метою. Політичні сили каналізували ментальну регіональну специфіку у електоральні бонуси для себе на шляху до виборів у органи державної влади. Виступаючи пасивною маніпулятивної складовою населення регіону поступово адаптувалось до агресивно-протестного супротиву існуючих форматі державної влади. Іншим підґрунтям активної колабораційної діяльності була економічна складова. На тлі швидко збагачуючої регіональної еліти, основна маса населення перебувала у важкому економічному становище. Погіршення демографічних та економічних показників у регіоні ставало типовим явищем. Соціально-економічний та демографічний дисбаланс призвів до появи постійно існуючого соціального невдоволення населення. Активна антидержавна діяльність місцевої еліти на фоні бездіяльності державних органів влади утворили феномен умовної безкарності. Активізація росії як сторони конфлікту призвело до більш активний дій. Діяльність на підтримку дій росії з боку українського населення окупованих територій, як країни агресори, тривалий час (2014- 2022 роки) не отримувало належної кваліфікації. Вдалась взнаки позиція країн, лідерів світової політичної спільноти, невизначеність внутрішнього політичного диспуту, масовість прикладів колабораційної діяльності та ін. Ситуація докорінно змінюється після 24 лютого 2024 року. Відкрите нехтування норм міжнародного права, ведення воєнних дії із численними жертвами та інфраструктурними руйнаціями із боку рф, консолідація міжнародної спільноти у коаліційній підтримки України, чіткий державний курс на відновлення територіальної цілісності та суверенітету – призвели до більш радикальної та послідовної класифікації колабораційної діяльності. З формуванням національної ідеї та небаченої до того консолідацією українського суспільства стало чітко вимальовуватись діяльність, яка не входить до цієї концепції. Державні інституції разом із суспільством почали демонструвати відсутність толерантності до проявів посягання на національну безпеку та територіальну цілісність. Еволюція правової класифікації, дієвість та невідворотність покарання фактів скоєння злочинів проти державної безпеки, свідчить про завершення етапу процесу українського державотворення. Перед нами постала українська державність із з чітко визначеними національними пріоритетами, з сформованою державницькою ідентичністю, національними інтересами та можливостями їх захищати