Право бути забутим інституціоналізувалося в правовому просторі Європи та продовжує викликати дискусії як внаслідок високого рівня конкуренції цього права з іншими правами та законними інтересами різних осіб, так і внаслідок «трансатлантичного розколу» щодо місця цього права в системі права ЄС та системі права США. У статті розглянуто важливі аспекти інституціоналізації та реалізації права бути забутим, зокрема: пошук витоків його «конфліктності»; обґрунтування саме операторів пошукових систем (а не власників сайтів) контролерами даних, до яких мають звертатися заявники; визначення процедури оскарження та дій контролера; врегулювання територіальної юрисдикції подібних суперечок; визначення підстав для коригування, стирання чи блокування інформації тощо. За висновком авторів, сучасна цивілізація нецілеспрямовано та імпліцитно, завдяки розвитку інформаційних технологій, змінила баланс приватності та свободи слова на користь останньої. Інституціоналізація «права на забуття» постає цілеспрямованою та експліцитною спробою виправити цей дисбаланс. Для вирівнювання балансу європейські правники доповнили концепцію захисту персональних даних правом на забуття, визнали операторів пошукових систем контролерами персональних даних, визнали територіальні межі захисту та виключення щодо об’єктів захисту. У контексті подальших досліджень актуальності набуває аспект підготовки студентів юридичних спеціальностей, яким у майбутньому доведеться адаптувати та впроваджувати аналогічні конструкції в Україні, а також допомагати реалізовувати це право. Аналогічні послуги широко надають юристи в Європейському Cоюзі. Причому у реалізації права зацікавлені як у контексті підтримки ділової репутації, так і в контексті захисту від кібербулінгу такі чутливі верстви населення, як підлітки та молодь
Проблемні аспекти інституціоналізації та реалізації права бути забутим
Анотація
Ключові слова
оператор пошукових систем; контролер персональних даних; обробка персональних даних; трансатлантичний розкол; імпліцитний та експліцитний вплив на право
[1] Ausloos, J. (2012). The “right to be forgotten” – worth remembering?. Computer Law & Security Review, 28(2), 143-152.
[2] Bunn, A. (2015). The curious case of the right to be forgotten. Computer Law & Security Review, 31(3), 336-350.
[3] Bygrave, L. (2014). A right to be forgotten?. Communications of the ACM, 58(1), 35-37.
[4] Directive of the European Parliament and of the Council No. 95/46/EC “On the protection of individuals with regard to the processing of personal data and on the free movement of such data”. (1995, October). Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:31995L0046.
[5] Dowdell, J. (2016). An American right to be forgotten. Tulsa Law Review, 52, article number 311.
[6] Kokhanovska, O. (2019). Information of an individual about himself/herself as a personal non-property good and the right to be forgotten in the context of information private law. Actual Problems of Intellectual, Information and IT Law, 102-108.
[7] Razmietaieva, Iu. (2017). Leave me alone or the right to be forgotten. In Human Rights: Philosophical, Theoretical, Legal and Political Science Dimensions (pp. 221-234).
[8] Rosen, J. (2011). The right to be forgotten. Stanford Law Review Online, 64, article number 88.
[9] Stone, A., & Schauer, F. (Eds.). (2021). The Oxford Handbook of Freedom of Speech. Oxford: Oxford University Press.
[10] Tirosh, N. (2017). Reconsidering the “right to be forgotten” – memory rights and the right to memory in the new media era. Media, Culture & Society, 39(5), 644-660.
[11] Valieiev, R. (2014). General characteristics of the constitutional right to education. Scientific Bulletin of Kherson State University: A Collection of Scientific Papers. Series "Legal Sciences", 1, 49-54.
[12] Waldron, J. (1989). Rights in conflict. Ethics, 99(3), 503-519.
[13] Walker, R. (2012). The right to be forgotten. Hastings Law Journal, 64, article number 257.
[14] Weber, R. (2011). The right to be forgotten: More than a Pandora’s box. Journal of Intellectual Property, Information Technology & Electronic Commerce Law, 2, article number 120.