Право є досягненням людської цивілізації, воно ґрунтується на системі природних прав людини, структурні компоненти якої розгортаються, деталізується, доповнюються законами та іншими актами державної влади. Отже, право не має на меті відчуження через закони країни фундаментальних прав і свобод людини, купірування окремих елементів системи природних прав людини, погіршення якості, умов його життя, тому подібні закони відносяться до категорії – «неправові». У статті розглядаються антиправові положення Конституції РСФСР від 10 липня 1918 р. На історичних прикладах та документах автором обґрунтовується природний характер права власності. Наводиться ілюстрація порушень законів матеріалістичної діалектики та реалізації схоластичних ідей більшовицького руху, що стала фундаментом для будівництва деспотичної, тоталітарної політичної системи. Розшифровка юридичних формул першої Конституції РСФСР від 10 липня 1918 р. дозволяє прийти до висновку про неюридичну природу її положень, обумовленої порушенням системи природних прав людини. Демонстрація реалізації таких положень на прикладі конкретного історичного досвіду доводить, що подібні наслідки мали місце в період рабовласницького ладу. Відповідно, у досліджений автором історичний період, спостерігалися тенденції різкого занепаду економіки, дефіциту продовольства, що взаємоповʼязано з порушенням структури вільних трудових відносин, незацікавленістю до праці та використанням кваліфікованих кадрів для тих видів робіт, які не характерні для них. Маркерами юридичного права є система природних прав людини, складові якої перебувають у постійній взаємодії. Виокремлення будь-якого елементу системи призводить до порушення його інтегративних властивостей, цілісності гармонійної структури, а отже, залежно від розміру заподіяної шкоди, такі дії призводять до руйнування системи