Зростання присутності алгоритмічних систем в управлінні та повсякденних соціальних практиках вказує на глибоку трансформацію сучасних владних відносин та раціональність управління в цифрових суспільствах. Метою статті було провести філософський аналіз переходу від дисциплінарної влади до алгоритмічної та з’ясувати, як цей зсув переосмислив умови формування суб’єкта у ХХІ столітті. Дослідження базувалося на поєднанні герменевтичної інтерпретації, критичної теорії та концептуального аналізу, які були застосовані для реконструкції дисциплінарних моделей влади, вивчення перехідних форм контролю та аналізу сучасних режимів алгоритмічного управління як соціально-технічних конфігурацій. Встановлено, що алгоритмічна влада функціонує через автоматизоване прийняття рішень та прогнозне моделювання, тим самим трансформуючи епістемічні основи управління та переосмислюючи взаємозв’язок між владою, знаннями та суб’єктивністю. Продемонстровано, що, на відміну від дисциплінарної влади, що спиралася на інституційну видимість та нормалізацію, алгоритмічна влада функціонує децентралізовано та непрозоро та вбудована в цифрові інфраструктури, що опосередковують повсякденні практики. Проаналізовано, що алгоритмічне управління запроваджує випереджальну часову логіку, згідно з якою майбутня поведінка, а не минулі дії, стає основним об’єктом регулювання. Обґрунтовано, що сучасна суб’єктність дедалі більше конституюється через алгоритмічну класифікацію та випереджальне регулювання, що породжує парадоксальний стан поєднання формальної автономії зі структурною залежністю від алгоритмічних медіацій. Також показано, що відповідальність розпорошилася по розподілених соціально-технічних системах, ускладнюючи класичні етичні та політичні моделі. Результати дослідження можуть бути застосовані у соціальній філософії, дослідженнях цифрового управління та етиці штучного інтелекту для підтримки розвитку нормативних підходів до прозорості, а також можливостей критики та опору в алгоритмічно опосередкованих суспільствах