Метою дослідження було виявлення правових механізмів, за допомогою яких конкуренція між США, Китаєм та ЄС змінює зміст та інституційне втілення міжнародного права. Методологія базувалася на концептуально-правових, формально-правових, доктринально-правових, порівняльно-правових та порівняльних методах аналізу, застосованих до вивчення міжнародного правового порядку та моделей глобального управління США, Китаю та ЄС. На основі міжнародно-правових документів, стратегічних та концептуальних документів США, Китаю та ЄС, офіційних матеріалів та конкретного законодавства встановлено, що в багатополярному світі міжнародне право зберігає своє значення як спільна мова легітимності; однак способи його тлумачення, застосування та інституційного відтворення визначаються конкуренцією між різними центрами нормативного впливу. Конкуренція між цими суб’єктами змінює міжнародний правовий порядок не шляхом відмови від міжнародного права, а через різні способи його тлумачення, застосування та інституційного відтворення. Американська модель посилює фрагментацію правового порядку, розширюючи категорію «правил» за межі формально обов’язкового міжнародного права, включаючи до неї санкції, вторинні обмеження, експортний контроль та механізми коаліцій. Визначено ключові тенденції трансформації китайської моделі, пов’язані з пріоритетом суверенітету, невтручанням, розвитком, інституційним представництвом не західних держав та протидією екстериторіальним санкціям. Доведено, що європейська модель впливає на міжнародний правовий порядок через юридизацію, інституціоналізацію та зовнішнє поширення стандартів у сферах цифрових технологій, клімату, торгівлі та прав людини. Аналіз практичних проявів цих моделей виявив їхню різну правову природу: США застосовують примусовий нормативний вплив, Китай використовує внутрішні антисанкційні механізми із зовнішніми ефектами, а ЄС покладається на регуляторне поширення норм через доступ до європейського ринку. Дослідження показало, що міжнародний правовий порядок 21 століття стає поліцентричним, оскільки нормативна, інтерпретаційна та інституційна влада перерозподіляється між американською, китайською та європейською моделями глобального врядування. Практичне значення полягає в можливості використання отриманих результатів для аналізу санкційної політики, регулювання цифрової сфери, реформування міжнародних інституцій та правової оцінки моделей глобального врядування