Актуальність теми статті визначена необхідністю осмислення тенденцій розвитку сучасної політичної антропології в контексті цифровізації дискурсу. Також у цьому контексті видається доречним окреслення феноменологічної візії зазначеної проблематики. Мета дослідження – окреслення напрямів і механізмів побутування політичного дискурсу в умовах трансформації життєсвіту та рефреймінгу цифрової суб’єктності, а також значення політичної антропології як методології дослідження не лише сфери політичного, а і комунікації в цифровізованому світі назагал, оскільки в ньому розподіленість інформаційної суб’єктності акцентує відношення між елементами та складниками політичного, соціального, культурного та ін. цілого. У статті використано феноменологічний, аналітичний та антропологічний підходи до проблематики трансформації людської суб’єктності під впливом цифровізації соціально-політичного простору. Встановлено, що традиційна методологія політичної антропології в умовах цифровізації соціальної комунікації, політичний відношень та віртуалізації культури є недостатньою, для чого застосовано метод історико-філософського аналізу. Досліджено трансформацій людської суб’єктності під впливом тотальної цифровізації соціально-політичного простору. Політична антропологія інтерпретована у контексті пошуків відповіді на кризу класичних моделей раціонального суб’єкта, як одна з методологій, які пропонують евристичний аналіз дискурсивних механізмів, що визначають межі людського життєсвіту, через аналіз політичних та владних відношень. Констатовано, що стрімке впровадження цифрових технологій розмиває поняття соціальної та політичної дії через необхідність включення до них нелюдських форматів агентності. У висновках зазначено, що межа людського є онтологічною та політичною категорією, яка визначає право голосу та відповідальність як ідентичність та присутність. Запропоновано візію політичної антропології як насамперед філософської, а не політологічної субдисципліни. Практична цінність дослідження полягає у можливості застосування висловлених міркувань і запропонованих висновків фахівцями із соціальної філософії, політології, а також у процесі викладання соціогуманітарних дисциплін у закладах вищої освіти