Метою статті був аналіз механізмів міжнародної правової допомоги, що забезпечують захист прав українських компаній у транскордонних господарських відносинах. У дослідженні використано міждисциплінарний підхід, що поєднує порівняльно-правовий, системно-структурний, формальноюридичний та кейс-стаді методи, на основі аналізу міжнародних конвенцій, актів, українського законодавства та судової практики Європейського Союзу, Великої Британії та Сполучених Штатів Америки. У результаті дослідження систематизовано теоретико-правові засади функціонування інституту міжнародної правової допомоги бізнесу як структурного елементу міжнародного приватного права, що забезпечує реалізацію прав суб’єктів господарювання у транскордонних спорах. Виявлено, що національне законодавство України імплементує ці стандарти, забезпечуючи їх ефективне застосування у судовій практиці. У процесі аналізу узагальнено п’ять базових принципів міжнародної правової допомоги – взаємності, суверенної рівності, поваги до національного права, процесуальної справедливості та недискримінації, які сприяють зниженню транзакційних витрат бізнесу й підвищенню довіри інвесторів до української юрисдикції. Встановлено, що правове середовище Європейського Союзу базується на уніфікованих і цифровізованих процедурах міжнародної правової допомоги, що забезпечують електронне вручення документів і обмін доказами між судами держав-членів. У ході дослідження встановлено, що іноземні юрисдикції демонструють високий рівень передбачуваності та правової стабільності у питаннях судового контролю за міжнародним арбітражем. З’ясовано, що європейська судова практика дотримується концепції обмеженого втручання у діяльність арбітражних трибуналів, що сприяє збереженню автономності арбітражного процесу. В англо-американській моделі підтверджено тенденцію до послідовного виконання іноземних арбітражних рішень, включно з тими, що ухвалені у спорах за участю іноземних держав, за умови дотримання процесуальних стандартів та вимог публічного порядку. Дослідження показало, що інститути судового контролю, державного імунітету та визнання арбітражних рішень у цих правових системах функціонують у взаємодоповнюючий спосіб, забезпечуючи балансовий підхід між суверенними інтересами держави та потребами міжнародного бізнесу. Отримані результати мають прикладне значення для вдосконалення українських механізмів міжнародної правової допомоги, гармонізації національного законодавства з європейськими та англо-американськими стандартами