Метою роботи було вироблення рекомендацій для підвищення захисту прав користувачів у цифровому середовищі шляхом впровадження прозорих механізмів контролю за дотриманням прав людини та оптимізації нормативних актів. Дослідження охопило комплексний аналіз правового регулювання використання соціальних медіа в маркетингових цілях, особливості обробки персональних даних користувачів та їхній вплив на приватність, особисту автономію і свободу вибору. За результатами аналізу встановлено, що існуючі механізми захисту персональних даних у соціальних мережах є недостатніми, а чинні нормативні акти не повною мірою забезпечують прозорість обробки інформації. Зокрема, користувачі часто не усвідомлюють обсягу даних, які збираються та обробляються соціальними платформами, що свідчить про проблему недостатньої інформованості та складність процесу отримання згоди на обробку даних. Виявлено, що соціальні мережі використовують алгоритми персоналізованого контенту, які не лише спрямовані на оптимізацію реклами, а й можуть формувати цифрову поведінку користувачів, обмежуючи їхній доступ до альтернативної інформації. Дослідження також показало, що поточне законодавство України містить значні прогалини у сфері цифрової приватності, зокрема в аспектах отримання згоди користувачів на обробку персональних даних, відповідальності платформ за порушення конфіденційності та регулювання використання автоматизованих систем ухвалення рішень у маркетингових стратегіях. Аналіз міжнародних стандартів, зокрема Загальний регламент про захист даних, показав суттєві відмінності між європейською та українською моделями захисту персональних даних. З огляду на виявлені недоліки, у роботі сформульовано рекомендації щодо удосконалення механізмів захисту персональних даних, зокрема посилення відповідальності технологічних компаній за порушення конфіденційності, включно з введенням суттєвих штрафів за незаконне збирання та використання персональних даних