Актуальність теми зумовлена необхідністю зрозуміти не лише фізичні наслідки російсько-української війни, але й вплив на ідентичність, пам’ять і культурну спадщину України. Мета статті полягала в комплексному аналіз правових і філософських викликів, із якими стикається Україна в процесі захисту матеріальної спадщини під час збройного конфлікту, пошуку конкретних рекомендацій щодо ефективних механізмів її захисту. Розглянуто культуру як систему моральних цінностей, специфічну форму буття людей. Висвітлено взаємозв’язок із дефініцією «менталітет». Окреслено поняття «культурна спадщина», «культурні цінності», розкрито дотичність між ними. Осмислено становлення норм міжнародної правової системи щодо питань убезпечення пам’яток у історичній ретроспективі. Проаналізовано правові та філософські виклики щодо цього, що постають перед суспільством у нинішніх реаліях. Звернуто увагу на деяку нормативну документацію з урегулювання питання на теренах України та в інших країнах.. У статті досліджено філософські аспекти охорони культурних пам’яток, зокрема, підняті питання ідентичності, пам’яті та відповідальності перед наступними поколіннями. Підкреслено важливість інтеграції культурних цінностей в національну свідомість. Осмислено вплив глобалізації на локальні культурні об’єкти, тобто відмічено на необхідності балансу між міжнародними стандартами їх охорони та власними традиціями. Наголошено на проблемах руйнувань пам’яток Чернігово-Сіверщини, прикордонного регіону по відношенню до російської федерації. Результати дослідження можуть бути використані фахівцями галузей філософії та права для розробки ефективних стратегій захисту культурних надбань у умовах війни, а також для формування філософських підходів до їх збереження