Актуальність дослідження полягала у необхідності екологічної інтеграції в національні політики відбудови України в умовах повномасштабної війни та євроінтеграції в межах Європейського зеленого курсу. Метою дослідження було проаналізувати інституційні та фінансові механізми реалізації принципів Європейського зеленого курсу у процесах раннього відновлення та післявоєнної трансформації України. Методологія дослідження ґрунтувалася на міждисциплінарному підході, що поєднував кількісний аналіз екологічного фінансування, кейс-стаді посткризових країн, порівняльну оцінку інституційної сумісності. У результаті було систематизовано інституційну архітектуру Європейського зеленого курсу з акцентом на ключових виконавчих і фінансових суб’єктах та визначено механізми їх взаємодії з українськими органами влади. Проаналізовано хронологію політичних рішень у 2020-2023 роках щодо декарбонізації, енергоефективності та розвитку відновлюваних джерел енергії. Зокрема, до 2023 року Україна збільшила частку відновлюваної енергії до 22 % у структурі генерації, зменшила викиди CO2 на душу населення з 4,6 т (2020) до 3,6 т (2023), але зберігала нерівномірну інтеграцію екологічних критеріїв у плани відновлення. Порівняльний аналіз досвіду Хорватії (відновлювані джерела енергії – 70 %, частка «зелених» проєктів у національних програмах – понад 35 %) та Грузії (відновлювані джерела енергії – 80,3 %) дозволив виокремити ефективні моделі інституційної координації, зокрема створення єдиного органу для екологічного управління. Ідентифіковано ключові бар’єри: розпорошеність повноважень, слабка координація між міністерствами, нестабільна регуляторна база та обмежений доступ до кліматичного фінансування. У дослідженні було підкреслено, що ефективна зелена відбудова України потребує удосконалення механізмів фінансового залучення та адаптації регуляторної бази до стандартів ЄС. Практичне значення дослідження полягало у формулюванні чітких рекомендацій щодо модернізації інституцій. Отримані результати можуть бути використані при розробці національної стратегії зеленої відбудови та в процесі погодження з міжнародними донорами, з урахуванням критеріїв довгострокової екологічної стійкості