В статті відзначається, що система вищої освіти, як й інші сфери суспільно-економічного життя України, зіткнулася з численними викликами у воєнний час. Незважаючи на це, необхідно продовжувати її реформування, адже саме освітня сфера буде відігравати важливу роль в забезпеченні якості майбутнього післявоєнного життя країни через повноправний вхід в європейський освітній простір, забезпечення досягнення цілей сталого розвитку ООН в галузі освіти (до яких Україна долучилася як країна-член ООН), підготовку для суспільства громадян, які будуть розбудовувати післявоєнну економіку та захищати демократичні цінності. При цьому національній вищій освіті потрібно враховувати світові тренди, що впливають на майбутнє освіти: глобалізація, цифровізація, старіння населення, а також зосередити зусилля на покращенні якості освітнього процесу безпосередньо у ЗВО. У цьому контексті проаналізовано основні документи, якими наразі послуговуються у сфері реформування вищої освіти МОН України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, а саме: «Стратегію розвитку вищої освіти в Україні на 2021-2031 роки» і «План відновлення України. Освіта і наука», розроблені з урахуванням основних проблем сфери вищої освіти. Для системної підтримки якості освітнього процесу у ЗВО (на необхідності якої наголошується в обох зазначених документах) авторами запропоновано відповідний інструмент діагностики системи внутрішнього забезпечення якості, а саме, аналіз експертної думки ключових стейкхолдерів (внутрішніх і зовнішніх) освітнього процесу за п’ятьма основними параметрами: освітні амбіції, ефективне лідерство, співпраця викладачів, підтримуюче освітнє середовище, залученість стейкхолдерів. Такий аналіз дозволить ЗВО, спираючись на сприйняття освітнього процесу його основними стейкхолдерами, підтримувати якісне освітнє середовище, встановити комплексну систему оцінювання якості освітнього процесу, закласти основу для дій з його удосконалення