Стаття представляє основну історіографію про Михайла Грушевського у першій половині ХХ століття з оглядом ідей українських науковців про внесок історика. Написана за хронологічним принципом, праця є спробою охарактеризувати ідеї сучасників за проблемним підходом і вивчити історичні праці дослідника, його політичну діяльність і внесок у формування ВУАН. Для написання праці було використано дослідження українських істориків з середовища еміграції в Чехословачинні і Баварії. Сьогодні відомо всього кілька праць 1920-1960-х років з середовища української еміграції про спадщину Грушевського. Присвячені науковій і політичній праці М. Грушевського, вони проливають світло на археографічну діяльність історика, його погляди щодо давньої історії України, організаційну роботу в НТШ та його політичні ідеї. Згадані дослідження належать авторству Дмитра Дорошенка, Бориса Крупницького, Вадима Щербаківського, Наталії Полонської-Василенко, Олександра Домбровського та Олександра Оглоблина. Наукові статті та монографії українських науковців друкувалися як у періодичних виданнях, так і в іноземній періодиці. Вивчення життя і творчості історика в середовищі емігрантів розвинулося у повоєнний час. Тоді про М. Грушевського почали писати у газетах, наукових виданнях та окремі розділи в монографіях. Новизна статті полягає у спробі обєктивного вивчення внеску Грушевського до наукового життя українців, що представленні в оцінці українських науковців в еміграції