У статті розглядаються актуальні питання розвитку таланту у спорті високих досягнень. Розвиток таланту – це складний процес, який включає поєднання генетики та середовища. Довгострокові моделі розвитку спортсменів сприяли дослідженням та узагальненням розвитку талантів, тоді як дослідження Блума та ін. про прогресивний розвиток талантів заклали основу для філософії розвитку талантів. Поняття продуманого тренування від Еріксона наголошує на важливості обсягу навмисної тренування як важливого визначального фактора отриманого досвіду. Фахівці витрачають більше годин практики на тиждень порівняно з новачками та починають свідому практику в молодшому віці. Однак людям із меншою кількістю досвіду в певному віці неможливо наздогнати тих, хто почав свідому практику раніше та підтримував оптимальний рівень практики. Загалом розвиток талантів залишається темою дискусій протягом століть і вимагає поєднання генетичної схильності та факторів навколишнього середовища для досягнення досконалості. Впровадження процедур пре-детекції та пост-детекції в розвитку талантів може призвести до критичних результатів. Забезпечення якісної фізичної освіти та можливості для регулярних тренувань у школах може збільшити кількість фізично розвинених дітей, що призведе до того, що тренери виявлятимуть і розвиватимуть більше потенційних талантів
Розвиток талантів: історія та фолісофія моделей щодо спорту високих результатів
Анотація
Ключові слова
розвиток таланту; спорт високих досягнень; моделі розвитку спортсмена; процедури пре-детекції та пост-детекції
[1] Bailey, R., Morley, D., & Dismore, H. (2009). Talent development in physical education: A national survey of policy and practice in England. Physical Education and Sport Pedagogy, 14(1), 59-72.
[2] Bailey, R.P., Tan, B., & Morley, D. (2004). Secondary school teachers' perceptions of identifying talented pupils in physical education. Physical Education and Sport Pedagogy, 9(3), 133-148.
[3] Balyi, I. (2005). Canadian Sport Centres. Long-Term Athlete Development – Canadian Sport for Life. Vancouver.
[4] Balyi, I. (2006). Athletics Canada. Long Term Athlete Development.
[5] Bloom, B.S. (1985). Developing talent in young people. Ballantine.
[6] Bompa, T.O. (1994). Theory and Methodology of Training (3rd ed.). Kendall/Hunt.
[7] Cote, J., & Hay, J. (2002). Children’s involvement in sport: A developmental perspective. In J. M. Silva & D. Stevens (Eds.), Psychological Foundations of Sport (pp. 484-502). Boston: Merrill.
[8] Earle, C.A. (1997). Framework for the Development of Gifted and Talented Sportspeople in Schools. FHS.
[9] Ericsson, K.A., & Charness, N. (1994). Expert performance: Its structure and acquisition. American Psychologist, 49, 725-747.
[10] Harre, D. (1971). The Doctrine of Training. Physical Culture & Sport Publishers.
[11] Krasilshchikov, O. (2011). Talent recognition and development: Elaborating on a principle model. International Journal of Developmental Sport Management, 1(1), 1-11.
[12] Krasilshchikov, O. (2013). Talent identification and development: Reassessing the principle model. Acta Facultatis Educationis Physicae Universitatis Comenianae, 51(1), 25-32.
[13] Platonov, V. (1984). Theory and Methodology of Sport Training. Higher Education Publishers.
[14] Singh, H. (1991). Science of Sports Training. DVS Publications.
[15] Wolstencroft, E. (Ed.). (2002). Talent identification and development: An academic review. A report for Sport Scotland by The University of Edinburgh.