У дослідженні розглянуто особливості державної регуляторної політики щодо управління біоресурсами в аграрному секторі туристичної діяльності. Проаналізовано основні тенденції та концепції історичного розвитку агротуризму. Визначено структуризацію тлумачення «агротуризм» відповідно до сфер туристичної діяльності, а також напрями розвитку агротуризму в Україні. Висвітлено необхідність державної регуляторної політики з управління біоресурсами в аграрному секторі туристичної діяльності, що спричиняє потреба щодо виконання державою організації господарського життя суспільства в частині забезпечення добробуту населення через соціальну спрямованість економіки, гарантування населенню економічної та екологічної безпеки, підтримування конкуренції у ринковому середовищі, захисту прав споживачів, вдосконалення правового регулювання господарських відносин та інші регуляторні функції. Відповідно до законодавства реалізація пріоритетів державної регуляторної політики щодо управління біоресурсами в аграрному секторі туристичної діяльності визначається дотриманням ряду принципів. Розглянуто положення організаційно-правових засад місцевого самоврядування в частині його виключної компетенції, до якої належить віднести управління біоресурсами в аграрному секторі туристичної діяльності. Визначено, що державна регуляторна політика управління біоресурсами в аграрному секторі туристичної діяльності ґрунтується на багатоцільовій функціональності відповідних управлінських, економічних, соціальних та екологічних процесів, покликаних удосконалити реформування державного регулювання. політики, збалансувати та вивести на якісно новий рівень ведення аграрної виробничо-господарської діяльності, зміцнити потенціал біологічних і природних ресурсів села