У статті розглядаються проблеми методики надання психологічної допомоги в умовах війни з соціокультурної точки зору. Основним завданням дослідження є аналіз культури використання психологічних прийомів у воєнний час та деталізація необхідної допомоги при отриманні психологічної травми. У дослідженні висвітлено досягнення колективу фахівців Львівського обласного осередку Товариства психологів України спільно з кафедрою психології, психологічної служби ЛНУ імені Івана Франка, колегами з Харківського національного університету та Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. У статті уніфіковано та розвинуто поради експертів. Автори намагаються подолати страх війни почуттям віри в перемогу, регулюванням інформаційних потоків новин, наповненням позитивом, молитвою, здоровим способом життя (водний баланс, спорт, рухова активність, фізична праця, вітамінізація, нормалізація сну). Другий спосіб – психологічна підтримка, допомога іншим, розвиток почуття гумору, техніки гри, гасла миру, планування майбутнього. У статті доводиться, що духовність, як інтегративна якість, є однією з найфундаментальніших характеристик особистості як відкритої системи. Духовність – це складне психічне явище, прояв внутрішнього світу людини, енергоінформаційної структури особистості. Духовність – це специфічна риса особистості, яка відповідає двом фундаментальним потребам: ідеальній потребі в знаннях і соціальній потребі жити й діяти для інших. Під духовним становленням особистості розуміється набуття духовних цінностей, релігійної свідомості та самосвідомості особистості; розвиток її духовних пріоритетів; обґрунтування системи цінностей, які повинні лягти в основу життя, щоб вийти на перший план усього процесу життєдіяльності. Джерелами духовності є наука, культура, релігія та мистецтво. Узагальнено досвід духовного виховання, зростання його значення в українському суспільстві в рамках цілісної системи духовного становлення людської особистості на прикладі студентства