Мета дослідження – проаналізувати ступінь дослідженості історіософських ідей І. Ґізеля в сучасній історіографії, встановити роль і місце цих ідей в суспільно-політичній думці ХVІІ ст., визначити актуальність концептуальних положень цього мислителя в контексті україно-російських відносин. Методологія дослідження грунтується на принципах історизму, системності, науковості, об’єктивності, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) методів. При проведенні цього дослідження були застосовані загальноісторичні методи історіографічного, порівняльного, термінологічного аналізів. Наукова новизна. Автором вперше проведено комплексний аналіз сучасної наукової літератури, присвяченої дослідженню поглядів І. Ґізеля на взаємини Бога і людини, з одного боку, а також держави і людини, з іншого боку. Встановлено, що сучасними дослідниками не повною мірою висвітлені роль і вплив творчості І. Ґізеля на україно-російські відносини і колективну пам’ять обох народів. Висновки. Сучасні дослідники сходяться на думці, що історіософські праці І. Ґізеля мали на меті перетворення суспільства на основі християнської моралі та віри в Бога. Важливу роль в реалізації цього завдання повинні були грати як світські володарі в сфері державно-політичній, так і священнослужителі в сферах церковній і моральній. У той же час, у сучасних авторів немає єдиної думки щодо політичних поглядів І. Ґізеля, його бачення майбутнього українських земель і місця мислителя у становленні російської історіографії і в формуванні російського історичного міфу. На прикладі І. Ґізеля стає очевидним, що промосковську орієнтацію значної частини українців і феномен малоросійства не можна пояснити виключно русифікацією або меркантильними інтересами. Причини популярності цих ідей лежать значно глибше і часто виходять за межі раціонального. Без неупередженого вивчення цих явищ неможливо знайти шляхи консенсусу та консолідації української нації