У статті визначено основні підходи до психологічного супроводу процесу розвитку реабілітаційного потенціалу фахівців правоохоронних органів. Охарактеризовано фактори розвитку реабілітаційного потенціалу особистості. Розглянуто особливості системної структури психічних явищ та концепції психологічного забезпечення процесу розвитку реабілітаційного потенціалу. Наголошується на необхідності впровадження системного підходу на основі емпіричних даних, що включає дослідження, спрямовані на гармонізацію психологічного стану працівників правоохоронних органів. Емпіричним дослідженням виявлено особливості соціального функціонування фахівців правоохоронних органів з депресивними розладами невротичного походження. Існують відмінності в психологічному самопочутті фахівців з депресивними розладами невротичного походження та осіб без психічних розладів, а саме: особи без психічних розладів характеризуються переважанням інтересу до життя, що відображає їх інтерес до повсякденного життя, захоплення тим, що є. відбувається; у людей з психічними розладами показники «послідовність у досягненні цілей» та «узгодженість цілей та їх досягнення» є такими, що свідчать про неадекватну оцінку та невміння використовувати власні сили для досягнення мети
Система психологічного підтримки розвитку реабілітаційного потенціалу фахівців силових структур
Анотація
Ключові слова
реабілітаційний потенціал; психологічний стан; спеціалісти правоохоронних органів; розробка; методичний підхід; соціальний супровід; психологічний супровід
[1] Arshava, І. (2019). Age aspect of psychological rehabilitation potential of patients with depressive disorders and its influence on the process of rehabilitation. Science and education a new dimension. Series: Pedagogy and Psychology, 7(77), 77-79.
[2] Bengel, J. (2018) Education, advanced and further training in the field psychology in rehabilitation, 53(2), 124-130. doi: 10.1055/s-0033-1347232.
[3] Bennabi, D., et al. (2015). Risk factors for treatment resistance in unipolar depression. A systematic review. Journal of Affective Disorders, 171, 137-141. doi: 10.1016/j.jad.2014.09.020.
[4] Bohlmeijer, E. (2011). Efficacy of an early intervention based on acceptance and commitment therapy for adults with depressive symptomatology: Evaluation in a randomized controlled trial. Behaviour Research and Therapy, 49(1), 62-67. doi: 10.1016/j.brat.2010.10.003.
[5] Burlakova, I., & Sheviakov, O. (2021). Psychologycal predictors of the formation of health-preserving competentmess of future specialists. Public administration and Law Review, 4(8), 74-79. doi: 10.36690/2674-5216-2021-4-74.
[6] Caza, A. (2010). Psychological capital and authentic leadership. Asia-Pacific Journal of Business Administration, 2(1), 53-70. doi: 10.1108/17574321011028972.
[7] Christian, A. (2011) Coping style as a mediator of the relationship between depressive symptoms and deliberate self-harm. Crisis, 32(5), 272-279. doi: 10.1027/0227-5910/a000083.
[8] Chung, J. (2018). Relationships among resilience, self-esteem, and depressive symptoms in Chinese adolescents. Journal of Health Psychology, 19, 13-59. doi: 10.1177/1359105318800159.
[9] Constand, M. (2014). Scoping review of patient-centered care approaches in healthcare. BMC Health Services Research, 14, 271-272.
[10] Coventry, P. (2015). Integrated primary care for patients with mental and physical multimorbidity: Cluster randomised controlled trial of collaborative care for patients with depression comorbid with diabetes or cardiovascular disease. BMJ: British Medical Journal, 350, 637-638. doi: 10.1136/bmj.h638.
[11] Culbertson, S. (2010). Feeling good and doing great: The relationship between psychological capital and well-being. Journal of Occupational Health Psychology, 15(4), 421-433. doi: 10.1037/a0020720.