У статті організована злочинність й організовані злочинні співтовариства розглядаються як цілеспрямовані соціальні системи, що мають певні параметри. Мета статті – дати загальну характеристику й визначити найбільш типові тенденції їх діяльності. Під субʼєктами організованої злочинності (злочинними співтовариствами) в роботі розуміються стійкі ієрархічні обʼєднання декількох осіб, створені з метою отримання особистого та спільного прибутку протиправним шляхом, при цьому для різного рівня керівників цих обʼєднань такий вид діяльності є основною формою зайнятості. Під організованою злочинністю розуміється сукупність взаємодіючих між собою злочинних співтовариств, що мають аналогічні світогляд, цілі, інструменти та способи їх досягнення. Будучи частиною суспільної системи й самовідтворюючись за рахунок членів суспільства, організована злочинність перебуває в певному оточенні. Під «оточенням» у статті мається на увазі суспільство в цілому, як сукупність індивідів, соціальних груп і субʼєктів впливу, які мають можливість стикатися один з одним прямо або опосередковано, здійснюючи взаємний вплив. До субʼєктів впливу відносяться: держава (уряд), міждержавні та міжнародні організації, церква (релігійні організації), корпорації, засоби масової інформації, недержавні громадські організації. До основних рис організованої злочинності можна віднести наступні: 1) конспіративний характер, суворі правила, ієрархічна побудова, що обмежує поведінку індивідів, які утворюють цю систему; 2) відсутність в категорії результатів діяльності системи поняття «ідеал», внаслідок чого для неї не є характерним стратегічне планування; 3) світогляд членів злочинних співтовариств, орієнтований на захоплення й примусову експлуатацію ресурсів, технологій та інших субʼєктів, що не належать до цього співтовариства, застосовуються та заохочуються з боку такої системи такі заходи, як насильство, поділ і протиставлення; 4) взаємодія індивідів всередині системи має характер опозиції й суперництва, висока ймовірність появи внутрішнього підпілля, яке з одного боку є причиною соціального напруження в системі, а з іншого може відігравати роль джерела самовідтворення; 5) взаємодія з іншими основними субʼєктами впливу має характер опозиції та суперництва; 6) прагнення злочинних співтовариств до дискредитації держави (органів влади) та створення конфліктів між державами й міжнародними організаціями або всередині них